Daryna Smolkina is a Ukrainian artist working within the traditions of Surrealism and Symbolism. Born in Ukraine in 1996, she grew up and studied in Kyiv. At the age of 19, she moved to Lisbon. The experience of emigration and living in a new cultural environment became one of the defining influences on her artistic practice.
In her work, Daryna often portrays characters confronting psychological challenges—both those imposed by society and those that arise from within. The central themes of her practice include social boundaries, norms, and expectations, particularly questions of masculinity and femininity, and the ways these identities are experienced by women and men. Her paintings explore the tension between personal identity and socially prescribed roles, both in Ukraine and across Europe, revealing the ways people conceal themselves behind conventions and traditional notions of what it means to be a woman or a man, while also examining the construction, idealization, and lived experience of these identities.
Дарина Смолкіна — українська художниця, яка працює в традиціях сюрреалізму та символізму. Народилася в Україні у 1996 році, виросла й навчалася в Києві. У 19 років переїхала до Лісабона. Досвід еміграції та життя в новому культурному середовищі став одним із визначальних чинників її мистецької практики.
У своїх роботах Дарина часто зображує персонажів, які стикаються з психологічними викликами — як нав'язаними суспільством, так і породженими внутрішніми переживаннями. Центральними темами її творчості є соціальні межі, норми та очікування, зокрема питання маскулінності й фемінності та способи, у які ці ідентичності переживають жінки й чоловіки. Її живопис досліджує напруження між особистою ідентичністю та соціально нав'язаними ролями — як в Україні, так і в інших країнах Європи, — розкриваючи, як люди приховують себе за суспільними умовностями й традиційними уявленнями про те, що означає бути жінкою чи чоловіком. Водночас художниця досліджує процес формування цих ідентичностей, їхню ідеалізацію та реальний досвід проживання.
At times, her paintings resemble theatrical stages, capturing human vulnerability in a single evocative moment. Through symbolic imagery and surrealist narratives, the artist explores the masks people wear in everyday life and the inner conflicts hidden beneath social expectations.
Daryna is currently working on a new series inspired by her own experience of emigration. After leaving Ukraine in 2016, she was unable to return for almost ten years. Her first opportunity to come home came only in 2025. These new works are imbued with nostalgia for a country that, for many years, existed only in her memories and imagination.
Leaving Ukraine at the age of 19 was driven by curiosity and a desire to see the world. Yet, over time, distance gradually gave way to uncertainty. The longer she lived away from home, the more difficult the idea of returning became. Familiar places, loved ones, and cherished memories began to feel increasingly out of reach. At the same time, the country in which she had built her life also began to feel unfamiliar, leaving her suspended between two places without fully belonging to either.
The events of 2022 profoundly transformed her understanding of home and belonging. As time passed, it became clear that the war would not end quickly and that returning could no longer be postponed. The realization that home itself could be lost forever became one of the defining emotional experiences of this period.
Returning to Ukraine in July 2025 became a deeply meaningful moment of reconnecting with her roots. Despite the reality of war, the experience was accompanied by an overwhelming sense of belonging. For a brief moment, despite the missiles, drones, and constant uncertainty, only one feeling remained—the feeling of home.
Часом її картини нагадують театральні сцени, в яких людська вразливість зосереджується в одній виразній миті. Через символічні образи та сюрреалістичні наративи художниця досліджує маски, які люди носять у повсякденному житті, та внутрішні конфлікти, приховані за суспільними очікуваннями.
Наразі Дарина працює над новою серією, натхненною власним досвідом еміграції. Після від'їзду з України у 2016 році вона майже десять років не мала змоги повернутися додому. Лише у 2025 році їй вперше вдалося знову приїхати до України. Ці нові роботи пронизані ностальгією за країною, яка протягом багатьох років існувала для неї лише у спогадах і уяві.
Від'їзд з України у 19-річному віці був продиктований цікавістю та бажанням побачити світ. Проте з часом відстань поступово змінилася відчуттям невизначеності. Чим довше вона жила далеко від дому, тим складнішою здавалася сама можливість повернення. Знайомі місця, близькі люди та дорогі серцю спогади ставали дедалі недосяжнішими. Водночас країна, у якій вона будувала своє нове життя, також почала здаватися чужою. Так виникло відчуття існування між двома світами, без повної належності до жодного з них.
Події 2022 року докорінно змінили її розуміння дому та відчуття приналежності. Згодом стало очевидно, що війна не завершиться швидко, а повернення більше не можна відкладати. Усвідомлення того, що дім може бути втрачений назавжди, стало одним із найглибших емоційних переживань цього періоду.
Повернення до України у липні 2025 року стало глибоко особистим моментом відновлення зв'язку зі своїм корінням. Попри реальність війни, цей досвід супроводжувався всепоглинаючим відчуттям приналежності. На коротку мить, попри ракети, дрони та постійну невизначеність, залишилося лише одне відчуття — відчуття дому.
